Харчування

Харчування немовляти в перший рік життя

У перший рік життя харчування має особливе значення для росту й розвитку дитини. Основою раціону залишається молоко, а інші продукти додають поступово, зважаючи на вік, набір ваги та індивідуальні потреби малюка. Добре організоване харчування поєднує молочні годування, прикорм і, за потреби, додаткове надходження окремих вітамінів та мінералів.

Харчування немовляти в перший рік життя
Зміст статті

Десять основних правил введення прикорму

Перехід від суто молочного харчування до різноманітніших страв потребує поступовості й уважного спостереження за реакціями малюка. Важливі і вибір продуктів, і спосіб приготування, і кількість їжі, і час її введення.

  1. Зважайте на те, як дитина набирає вагу. Нові продукти передбачено вводити між п’ятим і шостим місяцями життя. Якщо після п’ятого місяця набір ваги сповільнюється, прикорм починають раніше; якщо малюк добре росте, можна зачекати до повних шести місяців.
  2. Розширюйте раціон поступово. Протягом тижня вводять один-два нові продукти, щоб дитина потроху знайомилася з різною їжею.
  3. Пропонуйте нові продукти окремо. Починайте з невеликих порцій, належно розведених і приготованих, щоб можна було простежити, як малюк переносить кожен продукт.
  4. Будьте особливо обережні за схильності до алергії. Якщо в дитини вже були ознаки непереносимості певних продуктів або батьки мають харчову алергію, нові страви вводять ще повільніше. Перевагу надають продуктам із нижчим алергенним потенціалом.
  5. За потреби використовуйте звичне для дитини молоко. Якщо під час молочних годувань його надходить недостатньо, це саме молоко можна додавати до фруктових, овочевих або злакових пюре й каш.
  6. Уникайте зайвих добавок. До страв для немовлят не додають сіль чи інші приправи; надмірної кількості цукру також слід уникати.
  7. Обирайте якісні продукти й правильно зберігайте готову їжу. Перевагу надають свіжим і стиглим продуктам, а заморожені використовують лише зрідка. Щойно приготовану страву можна поставити в холодильник, але спожити її потрібно протягом наступних 24–48 годин.
  8. Пристосовуйте консистенцію до віку. На початку прикорму, протягом перших шести місяців життя, їжу подрібнюють блендером, а згодом можна пропонувати дрібно нарізану чи розім’яту.
  9. Поступово знайомте малюка з відповідним посудом. Дитині старше шести місяців рідку їжу можна давати з чашки, а пюре й каші — з ложки.
  10. Формуйте звичку пити воду. Не варто часто давати підсолоджені соки, особливо під час укладання спати. Несолодкий сік можна запропонувати разом з їжею, водночас поступово привчаючи дитину втамовувати спрагу водою.

Основні складники харчування немовляти

Раціон здорової дитини в перший рік має три основні складники: молочне харчування, прикорм або змішане харчування, а також добавки вітамінів і мінералів.

Молочне харчування може бути організоване трьома способами: виключно грудне вигодовування, поєднання грудного молока з дитячою сумішшю або годування молочною сумішшю промислового виробництва. Вибір залежить від можливості годувати грудьми, кількості материнського молока, росту дитини та інших обставин, пов’язаних з її здоров’ям і потребами в поживних речовинах.

Грудне молоко та значення грудного вигодовування

Немовлям називають дитину від народження до першого дня народження. Вислів «грудна дитина» відображає зв’язок із грудним вигодовуванням, яке впродовж значної частини людської історії було основним способом годування малюків.

У перші п’ять-шість місяців грудне молоко має суттєві переваги порівняно з іншими видами харчування. Його склад відповідає потребам дитини та забезпечує поживні речовини, необхідні для нормального росту й розвитку.

Склад і захисні властивості грудного молока

Найбільшу частку грудного молока становить вода — приблизно 87,5 грама на 100 мілілітрів. Тому здоровій дитині, яка отримує достатньо грудного молока, зазвичай не потрібна додаткова рідина. Грудне молоко містить вуглеводи, легкозасвоювані білки й жири, а також вітаміни, мінерали, ферменти та імунологічно активні речовини. Співвідношення цих компонентів пристосоване до потреб немовляти.

Особливо важливі імунологічно активні компоненти: вони допомагають захищати від різних інфекцій, насамперед кишкових, а також від інших інфекційних захворювань. Грудне вигодовування пов’язують і з меншою ймовірністю розвитку окремих алергічних станів.

Вивчався також можливий вплив грудного вигодовування на інтелектуальний розвиток і зір. В окремих дослідженнях висували припущення про вищі інтелектуальні здібності та кращу гостроту зору в дітей на грудному вигодовуванні порівняно з малюками, які отримували суміші без додавання довголанцюгових поліненасичених жирних кислот, відомих як LCP. Такі результати є дослідницькими припущеннями про можливі відмінності, а не гарантією певного результату розвитку.

Емоційний бік грудного вигодовування

Годування грудьми — це не лише надходження їжі. Воно дає матері й дитині можливість бути поруч, а малюкові — відчути захист, турботу та любов. Близькість, дотик і спілкування забезпечують постійну соціальну стимуляцію. Тому значення грудного вигодовування виходить за межі суто харчової функції.

Грудне вигодовування може також заощаджувати сімейні кошти. За оцінками, годування молочними сумішшями промислового виробництва обходиться приблизно втричі дорожче, ніж повноцінне харчування матері, яка годує грудьми.

Коли починати грудне вигодовування?

Бажано розпочати грудне вигодовування якомога раніше після народження. У перші дні часті прикладання особливо важливі, оскільки стимулюють роботу молочних залоз і вироблення більшої кількості молока. У цей початковий період материнський організм поступово налагоджує лактацію — процес утворення та виділення молока.

Як змінюється грудне молоко після пологів?

Склад грудного молока не залишається цілком однаковим упродовж усього періоду вигодовування. Його властивості змінюються залежно від етапу лактації, а також у межах одного годування. Розрізняють три основні форми: молозиво, перехідне молоко та зріле грудне молоко.

Молозиво — перше материнське молоко

В останні дні вагітності та перші два-три дні після пологів молочні залози виробляють молозиво. Це перше молоко особливо багате на біологічно активні компоненти. Від зрілого молока воно відрізняється виглядом, хімічним складом і захисними властивостями. Характерний жовтуватий колір зумовлений вищим вмістом вітаміну A та каротину. Порівняно зі зрілим молоком молозиво містить більше білків і солей, але менше жирів та вуглеводів.

У ньому особливо багато секреторного імуноглобуліну A й антитіл до різних збудників захворювань. Основна роль молозива пов’язана із захистом новонародженого. Вищий вміст солей також сприяє випорожненню кишківника й виведенню меконію — першого калу дитини.

Перехідне молоко

Приблизно з четвертого до чотирнадцятого дня після пологів виробляється перехідне молоко. Воно ще зберігає деякі властивості молозива, але його склад поступово наближається до складу зрілого грудного молока. У цей час зменшується концентрація білків та імуноглобулінів, натомість зростають частка жирів, молочного цукру — лактози — і водорозчинних вітамінів, а також загальна енергетична цінність.

Зріле грудне молоко

Зріле молоко починає вироблятися протягом третього або четвертого тижня після пологів. Його кількість і склад дають змогу задовольняти потреби малюка в поживних речовинах упродовж першої половини першого року життя.

Водночас склад молока змінюється і під час самого годування. На початку воно зазвичай водянистіше й містить менше жиру. У міру годування вміст жиру зростає, тому наприкінці молоко має вищу енергетичну щільність. Припускають, що таке молоко сприяє відчуттю ситості й тому, що малюк сам завершує годування. Саме тому наголошують на достатній тривалості прикладання, щоб дитина могла задовольнити свої енергетичні потреби.

Водянисте молоко не означає непоживне

Зріле грудне молоко часто виглядає рідшим і прозорішим за молозиво. Через це іноді помилково вважають, що воно недостатньо поживне. Таке враження може спонукати матір без потреби запропонувати пляшечку з іншим молоком, а це здатне поступово скорочувати грудне вигодовування.

Енергетична цінність зрілого грудного та коров’ячого молока приблизно однакова: близько 68 кілокалорій на 100 мілілітрів, або 285 кілоджоулів на 100 мілілітрів. Відмінність між ними полягає не лише в енергетичній цінності, а й у складі та відповідності потребам немовляти.

Безпідставні твердження, що в матері замало молока або воно непоживне, можуть призвести до непотрібного догодовування сумішшю, особливо в чутливий період становлення лактації, а згодом — до поступового припинення грудного вигодовування.

Поєднання грудного молока та суміші

Змішане молочне вигодовування означає, що поряд із грудним молоком дитина отримує дитячу суміш промислового виробництва. Суміш має відповідати віку й масі тіла дитини.

Перед переходом на такий спосіб годування рекомендується порадитися з педіатром. Потребу в додатковому молоці оцінюють, стежачи за набором ваги. Серед методів, які можуть застосовуватися, є зважування малюка до та після годування грудьми. Ці дані допомагають з’ясувати, чи справді потрібне змішане вигодовування.

Годування дитячою молочною сумішшю

Якщо мати не може або не бажає годувати грудьми, дитину можна годувати молочною сумішшю промислового виробництва. Такі продукти найчастіше виготовляють на основі коров’ячого молока, але їхній склад пристосовують до харчових потреб немовляти. Кількість і співвідношення білків, жирів, вуглеводів, вітамінів та мінералів відрізняються від звичайного коров’ячого молока, щоб краще відповідати ранньому віку.

Початкові та наступні молочні суміші

Розрізняють початкові суміші та суміші для наступного етапу годування. Початкові суміші призначені для перших чотирьох-п’яти місяців, але можуть використовуватися й упродовж усього першого року.

Наступні суміші розраховані на пізніший період, після повних чотирьох місяців. Порівняно з початковими вони містять вищі концентрації білків і жирів. Крім лактози, до їхнього складу можуть входити інші вуглеводи, зокрема мальтодекстрин і крохмаль, а також додані вітаміни та мінерали. Через такий склад вони можуть бути дещо густішими; припускають, що в деяких дітей вони викликають виразніше відчуття ситості.

Чому звичайне коров’яче молоко не є належною заміною?

Коров’яче молоко — свіже, пастеризоване чи сухе — не вважається придатною основною їжею для дитини молодше року. Хоча воно може задовольнити певні енергетичні потреби, його склад суттєво відрізняється від грудного молока. У ньому більше білків і мінералів, що створює додаткове навантаження на незрілі нирки немовляти.

Водночас частка ненасичених жирних кислот у ньому менша. Серед них — олеїнова, лінолева та ліноленова кислоти, важливі для нормального росту й розвитку. Коров’яче молоко також містить менше вітамінів C та E і йоду, а заліза — недостатньо. До того ж залізо з нього гірше засвоюється у травному тракті.

Крім того, нерозщеплені білки коров’ячого молока можуть підвищувати ризик алергії на ці білки у схильних до неї немовлят.

Прикорм: перехід до різноманітнішого раціону

Прикорм — це їжа, яку дитина отримує поряд із молоком і яка не належить до її основного молочного харчування. Нові продукти не передбачено вводити до завершення четвертого місяця, оскільки від ранішого початку не очікують особливих переваг. Водночас прикорм потрібно розпочати не пізніше кінця шостого місяця, коли саме лише молоко вже не цілком задовольняє харчові потреби старшого немовляти.

Продукти вводять по одному, з інтервалами в кілька днів, щоб можна було помітити можливі реакції. Одна зі звичних послідовностей включає фруктові соки, фруктові пюре, овочі, молочні каші, м’ясо та рибу.

Для дітей, чиї близькі родичі мають алергічні захворювання, застосовують обережнішу схему. За такого підходу цитрусові, горіхи, яйця, рибу, звичайне коров’яче молоко з продажу та злаки з глютеном вводять пізніше, з рекомендацією відкласти їх до завершення першого року.

Промислове дитяче харчування також може бути частиною прикорму. Його виготовляють із продуктів контрольованого походження, а якісні готові пюре є зручним варіантом для батьків.

Фрукти в раціоні малюка

Фрукти дають енергію, вітаміни, мінерали, воду й харчові волокна, які сприяють належному травленню.

Їх починають вводити не раніше повних п’яти місяців. Спочатку молочне годування можна доповнити фруктовим соком, а пізніше запропонувати фруктове пюре. Якщо дитина добре набирає вагу, початок прикорму відкладають до повних шести місяців. Якщо набір ваги сповільнюється, можна почати після п’ятого місяця.

Нова їжа може викликати реакції з боку травлення, наприклад спазми в животі чи діарею, тому спочатку фрукти рекомендують пропонувати в першій половині дня. Для дітей із родин, схильних до алергії, особлива обережність стосується цитрусових: лимонів, апельсинів, мандаринів і грейпфрутів.

Овочі як частина прикорму

Овочі зазвичай менш калорійні за фрукти, проте є цінним джерелом вітамінів, мінералів, води та харчових волокон. Особливо важливий їхній внесок у регулярну роботу кишківника й належне травлення.

Введення овочів заплановане після шостого місяця життя, найкраще в обід. Починають із невеликих порцій і поступово збільшують їх упродовж наступних тижнів, доки овочева страва не замінить одне молочне годування.

Злаки в перший рік життя

Злаки — важливе джерело вуглеводів, рослинних білків і вітамінів групи B. Їх вводять передусім заради енергетичної цінності, особливо коли молочних годувань уже недостатньо, щоб дитина почувалася ситою.

Між п’ятим і шостим місяцями передбачені безглютенові злаки, зокрема рис і кукурудза. Злаки з глютеном, серед яких пшениця, ячмінь і жито, вводять після шостого місяця. У деяких частинах світу застосовують також підхід, за якого їхнє введення відкладають до завершення першого року життя.

Злакові страви з фруктами або молоком спочатку можна давати вранці, а молочну кашу передбачено також для вечірнього годування.

М’ясо та риба

М’ясо й риба забезпечують залізо, тваринні білки та вітаміни групи B. Час введення залежить від віку малюка та конкретного продукту.

Після шостого або сьомого місяця можна запропонувати ніжне біле м’ясо, зокрема курятину, індичатину й кролятину, а також молоду телятину. Рибу з білим м’ясом, ягнятину та м’ясо козеняти вводять після дев’ятого місяця. Жирні сорти риби передбачені після першого дня народження.

Введення яєць

Яйця починають вводити після дев’ятого місяця, з невеликої кількості жовтка, звареного круто. Спочатку його можна додавати до овочевих страв, поступово збільшуючи кількість. Через один-два місяці дитина може отримувати жовток раз на тиждень.

Яєчний білок через можливість алергічної реакції вводять після першого дня народження.

Вітаміни та мінерали в харчуванні немовляти

Перший рік — час швидкого росту й розвитку, тому дитина постійно потребує вітамінів і мінералів. Особливу увагу приділяють вітамінам C та D, залізу й фтору. Вони беруть участь у розвитку кісток, кровотворенні, перенесенні кисню, обміні речовин і підтриманні здоров’я зубів.

Вітамін D і розвиток кісток

Вітамін D бере участь в обміні кальцію та належній мінералізації кісток. Його нестача в дітей може спричинити рахіт — захворювання кісток, що ростуть, пов’язане з недостатньою мінералізацією.

Крім змін у кістках, рахіт може супроводжуватися неспокоєм, безсонням, дратівливістю, посиленим потовиділенням і зниженням м’язового тонусу. До ранніх кісткових ознак належать розм’якшення потиличної ділянки черепа, відоме як краніотабес, квадратна форма голови та потовщення довгих кісток біля суглобів, через які вони можуть здаватися подвійними. Згодом можуть розвиватися деформації, зокрема X- або O-подібне викривлення ніг і зміни форми таза, пов’язані з рахітом.

Оскільки вітаміну D у харчуванні немовляти недостатньо, схема додаткового приймання передбачає щоденне надходження 400–600 міжнародних одиниць вітаміну D3 з першого місяця до завершення першого року. На другому й третьому роках життя такий самий діапазон дози передбачений у зимові місяці.

Поряд із вітаміном D наголошують на достатньому надходженні кальцію з молока й молочних продуктів, із приблизно 500 мл молока на день, а також на відповідному перебуванні на сонячному світлі.

Вітамін C

Вітамін C бере участь у низці важливих обмінних процесів. Його роль пов’язана з обміном глюкози та заліза, розщепленням холестерину й окремих амінокислот, а також утворенням клітин крові.

Добову потребу немовляти оцінюють у 25–50 мг. Грудне молоко містить приблизно 50 мг вітаміну C на літр, а до дитячих сумішей його додають під час виробництва. Таке молочне харчування забезпечує потребу у вітаміні C протягом перших шести місяців. Після введення належного прикорму дитина може отримувати його й з інших продуктів.

Для дітей, яких годують звичайним питним молоком, передбачене додавання фармацевтичного препарату вітаміну C в добовій дозі 30 мг.

Залізо та запобігання анемії

Залізо відіграє ключову роль у перенесенні кисню й електронів в організмі. Найбільше його міститься в гемоглобіні — пігменті червоних кров’яних клітин, який переносить кисень. Нестача заліза може призвести до анемії, або недокрів’я.

До завершення першого року потребу немовляти в залізі оцінюють приблизно в 10 мг на день. Для запобігання дефіциту особливо важливе якісне харчування. Воно включає грудне вигодовування щонайменше шість місяців або суміші, збагачені залізом, введення прикорму між четвертим і шостим місяцями та продукти із залізом і вітаміном C. Серед джерел заліза називають злаки, м’ясо, рибу та субпродукти, а лимони, апельсини й помідори є прикладами продуктів із вітаміном C.

Для дітей, яких годують грудьми довше шести місяців, зазначається можливість додаткового надходження заліза незалежно від прикорму.

Коли можуть знадобитися препарати заліза?

Профілактичне приймання заліза у формі фармацевтичного препарату особливо розглядають для певних груп немовлят. До них належать передчасно народжені діти, починаючи з другого місяця життя, близнюки, діти після крововтрати та новонароджені з низькою концентрацією гемоглобіну при народженні. Додаткової уваги потребують малюки, які надзвичайно швидко ростуть, часто мають інфекції або живуть у сім’ях із низьким соціально-економічним рівнем.

Для передчасно народжених дітей наводиться добова доза 2–4 мг заліза на кілограм маси тіла, а для решти зазначених груп — 1–2 мг/кг на день.

Фтор і здоров’я зубів

Фтор чинить системну та місцеву дію, пов’язану зі здоров’ям зубів. Системна дія полягає в його включенні до зубної емалі, а місцева сприяє її ремінералізації та може мати антибактеріальний ефект. Недостатня доступність фтору пов’язана з підвищеним ризиком карієсу.

Для захисту молочних і постійних зубів описується поєднання системної та місцевої дії фтору.

Чи може приймання фтору під час вагітності запобігти карієсу в дитини та якою мірою, остаточно не з’ясовано.

Фториди у воді та схема додаткового приймання

Для оцінки потреби в додатковому фторі важлива його концентрація в питній воді. Якщо концентрація нижча за 0,3 мг/л, передбачається додаткове надходження фтору.

Такі значення зафіксовані майже в усій Хорватії. У районах Кутини, Іванич-Града та окремих частинах Вуковарсько-Сремської жупанії виміряні концентрації становили від 0,3 до 0,6 мг/л. Для місцевостей із вищою концентрацією описується застосування половини дози, передбаченої для води з умістом фторидів менше 0,3 мг/л.

Схема системного застосування включає такі кількості фториду натрію:

  • Від шостого місяця до кінця другого року: 0,25 мг на день.
  • Від повних двох років: дві таблетки на день, кожна по 0,25 мг.
  • У віці від чотирьох до п’яти років: три такі таблетки на день.
  • Починаючи із шостого року життя: одна таблетка по 1 мг на день.

Для немовлят на грудному вигодовуванні описується також можливість приймання матір’ю однієї таблетки фтору по 1 мг.

Крім системного надходження, місцевий захист зубів включає фторовмісні пасти та чищення зубів гелем з амінофторидом раз на сім-чотирнадцять днів. Наголошується також на регулярному чищенні зубів після кожного приймання їжі.

Для повного системного ефекту зазначено приймання таблеток щонайменше 200 разів на рік. Щоб забезпечити також місцеву дію, таблетки можна розчиняти в невеликій кількості води або розжовувати.

Молочні годування та прикорм упродовж першого року

У міру росту дитини змінюються й потреби в їжі. Кількість і обсяг годувань, а також частку молока поступово пристосовують до віку та введення інших продуктів. Наведена нижче схема охоплює кількість годувань на день, орієнтовні об’єми молока й продукти, які вводять у перший рік.

Орієнтовна схема годувань

ВікЗагальна кількість годуваньМолочні годуванняВид молока
1 місяцьНа вимогу дитини, приблизно 6–76–7 × 70–100 млГрудне молоко або початкова суміш
2 місяці66 × 100–130 млГрудне молоко або початкова суміш
3 місяці5–65–6 × 130–160 млГрудне молоко або початкова суміш
4 місяці55 × 160–200 млГрудне молоко або початкова суміш
5 місяців4–53 × 250 млГрудне молоко або наступна суміш
6 місяців4–52 × 250 млГрудне молоко або наступна суміш
7–12 місяців4–52 × 250 млГрудне молоко або наступна суміш

Кількості в таблиці відображають схему молочних годувань; дітей на грудному вигодовуванні й надалі прикладають до грудей.

Додавання інших страв

П’ятий місяць: До раціону включають фруктовий сік або пюре, а також овочі й рис. Передбачені одне-два годування прикормом, зокрема порція об’ємом приблизно 250 мл.

Шостий місяць: Раціон містить фруктові соки, фруктові та фруктово-злакові пюре, овочі, безглютенові злаки й м’ясо. Передбачені два-три годування прикормом, із фруктовою та овочевою стравами об’ємом приблизно 250 мл. М’ясо пропонують два-три рази на тиждень, до 20 г за одне годування.

Від сьомого до дванадцятого місяця: Зберігають два-три годування прикормом, вводячи злаки з глютеном, м’ясо, яєчний жовток і рибу з білим м’ясом. М’ясо передбачене два-три рази на тиждень порціями по 30–35 г, а жовток — раз на тиждень.

Для немовлят, які добре набирають вагу, початок прикорму відсувають приблизно на місяць.

Продукти відповідно до віку

Поступово розширюючи раціон, до нього включають різні фрукти, овочі, злаки, молочні продукти, м’ясо, рибу та яйця.

Молоко, фрукти, злаки й овочі

ВікМолоко й молочні продуктиФруктиЗлакиОвочі
5–6 місяцівГрудне молоко або адаптована сумішЯблуко, банан, грушаРисові та кукурудзяні пластівціМорква, кольрабі, мангольд, кабачок
7 місяцівГрудне молоко або адаптована сумішАбрикос, персик і раніше введені фруктиВівсяні пластівці, пшениця, ячміньКартопля, броколі, шпинат
8 місяцівГрудне молоко або адаптована сумішРаніше введені фруктиХліб, сухаріСтручкова квасоля, гарбуз, протертий горошок
9 місяцівГрудне молоко або адаптована сумішРаніше введені фрукти, лимон, апельсинМакаронні виробиСавойська капуста, цибуля-порей
10 місяцівГрудне молоко або адаптована суміш, сир із коров’ячого молока, йогурт, вершкове маслоСуміш фруктівРаніше введені злакиРаніше введені овочі
11 місяцівРаніше введені продуктиРаніше введені фруктиРаніше введені злакиСочевиця, капуста
12 місяцівРаніше введені продуктиКавун, ягодиСуміші злаківКвасоля

Жири, м’ясо, риба, яйця та солодощі

ВікЖири та приправиМ’ясо, риба та яйцяСолодощі й інші продукти
5–6 місяців—Біле м’ясо курки та індички передбачене після сьомого місяця—
7 місяцівОливкова оліяТелятина, кролятинаПечиво petit beurre, кукурудзяні пластівці
8 місяців—Ягнятина, риба з білим м’ясом—
9 місяців—Яєчний жовток—
10 місяців—Молода яловичина, яловичинаПудинг
11 місяців—Продовження раніше введених продуктів—
12 місяцівНевелика кількість приправ, часникПресована шинка, яєчний білок—

Яйця, рибу, цитрусові, горіхи, арахіс і продукти з ним, зокрема деякі снеки, виділяють як продукти з вищим алергенним потенціалом. У цій схемі їхнє введення відкладають до завершення першого року життя.

Харчування немовлят з особливими потребами

Деяким дітям потрібна додаткова увага до вибору їжі через алергію, розлади травлення чи інші стани здоров’я. Серед важливих тем — харчова алергія, целіакія, зригування, блювання та гастроезофагеальний рефлюкс.

Харчова алергія в немовлят

Поширеність алергічних захворювань зростає. За оцінками, у високорозвинених країнах вони охоплюють приблизно 5–8% дітей. Харчова алергія трапляється рідше, ніж алергічні захворювання загалом, але має особливе значення в ранньому дитинстві через незрілість імунних та інших захисних механізмів травної системи. Підвищену чутливість до молока зафіксовано приблизно в 3% дітей.

Однак не кожна неприємна реакція на їжу має алергічне походження. Алергія становить лише частину можливих несприятливих реакцій, тоді як чимало інших розладів виникають за неімунними механізмами — токсичними чи нетоксичними. Встановити діагноз буває непросто. Якщо підозра падає на певний продукт, його виключення відіграє важливу роль у належному процесі оцінки та лікування.

Найпоширеніші харчові алергени

Серед продуктів, які часто спричиняють алергічні реакції в дітей:

  • Білки коров’ячого молока.
  • Яйця.
  • Соя.
  • Риба.
  • Горіхи.

Коров’яче молоко особливо виділяють, оскільки деякі немовлята можуть контактувати з ним уже відразу після народження.

Приховані алергени в продуктах

У готовій їжі алергени не завжди легко розпізнати. Невеликі кількості певних складників можуть бути в продуктах, де батьки не очікують їх знайти. Наприклад, коров’яче молоко може міститися в ковбасах, арахісова олія — у сумішах рослинних олій, а лецитин використовують як емульгатор.

Тому за підтвердженої алергії в дитини особливо важливо уважно читати етикетки. Перевагу надають простим стравам зі знайомих продуктів, насамперед домашнім, склад яких батьки можуть контролювати.

Перехресні алергічні реакції

Подібність окремих алергенів може зумовлювати реакції на кілька різних продуктів або речовин із довкілля. У дітей з алергією на білки коров’ячого молока також зафіксовано зв’язок з алергією на сою. В окремих дослідженнях частота таких реакцій сягала 40%.

Перехресна реактивність може пов’язувати і харчові алергени з тими, що потрапляють до організму під час вдихання. Прикладами є зв’язок між яблуком і пилком берези, а також між морськими ракоподібними та алергенами домашнього пилу.

Як розпізнати харчову алергію?

Алергічна реакція може зачіпати різні системи органів. Найчастіше зміни виникають на шкірі, слизовій оболонці рота, у травній або дихальній системі.

Шкірні реакції можуть включати атопічний дерматит і кропив’янку. У роті реакція може проявлятися свербежем або набряком слизової оболонки. До травних симптомів належать спазми, блювання та діарея. Дихальні прояви можуть включати кашель і утруднене дихання.

У найтяжчих випадках можлива системна алергічна реакція, або анафілактичний шок, що безпосередньо загрожує життю.

Вигляд і вираженість реакцій залежать також від віку дитини. У немовлят найчастіше уражаються шкіра та травна система.

Батьківські спостереження важливі для виявлення можливого алергену. Інформація про нещодавно введені продукти та подальші реакції допомагає педіатрові оцінити ситуацію. Тому їжу рекомендують вводити поступово, не більше двох нових продуктів на тиждень.

Харчування за алергії на коров’яче молоко

Підтверджена алергія на білки коров’ячого молока потребує особливого підходу до харчування. Передбачається виключно грудне вигодовування протягом перших шести місяців, а мати при цьому уникає молока й молочних продуктів у власному раціоні.

Якщо годування грудьми неможливе, використовують спеціальні суміші, у яких алергенні властивості білків знижені технологічною обробкою. Серед складників таких продуктів зазначаються гідролізати білків, сої та колагену.

Дитині з алергією на коров’яче молоко не дають також козячого чи овечого молока. Ці види молока загалом не передбачені для звичайного харчування немовлят до першого дня народження.

Після шостого місяця прикорм вводять поступово, уникаючи коров’ячого молока, яєць, арахісу й продуктів на кшталт повітряних арахісових снеків, свинини та меду.

У багатьох дітей харчова алергія з часом слабшає або зникає. Зазначається, що алергія на молоко та яйця минає до трирічного віку більш ніж у трьох чвертей дітей, які її мають. Рішення про повторне введення продукту, що спричиняв реакції, приймає дитячий алерголог.

Запобігання алергічним захворюванням

Для профілактики алергічних реакцій мають значення відсутність тютюнового диму поруч із дитиною, якомога триваліше грудне вигодовування та поступове введення прикорму після четвертого місяця.

Якщо близькі родичі мають алергічні захворювання, ризик алергії в дитини може бути значно вищим; за окремими оцінками, він сягає 70%. Для цієї групи передбачений обережніший підхід:

  • Виключно грудне вигодовування протягом перших шести місяців.
  • Поступове введення прикорму після шостого місяця.
  • Уникання яєць, риби, арахісу, свинини та меду до завершення першого року.
  • Виключення алергенних продуктів із раціону матері, яка годує грудьми.
  • Відмова від куріння поруч із дитиною.
  • Максимально можливе зменшення кількості домашнього пилу.

Целіакія та безглютенове харчування

Целіакія, відома також як глютенова ентеропатія, — хронічне захворювання травної системи, яке виникає і в дітей, і в дорослих. Воно пов’язане зі стійкою реакцією організму на глютен та його складники, серед яких особливо виділяють гліадин.

Глютен міститься в певних злаках, передусім у пшениці, ячмені та житі. Рис, кукурудза й гречка глютену не містять.

Ознаки целіакії в маленьких дітей

Симптоми часто стають помітними між дев’ятим і двадцять четвертим місяцями життя. Вони можуть включати розлади травлення, особливо рясні випорожнення з неприємним запахом і діарею. Дитина може гірше набирати вагу, ставати дратівливою та мати вираженішу анемію.

Діагноз встановлює дитячий гастроентеролог після відповідних обстежень. Основою успішного лікування є сувора безглютенова дієта, яка може забезпечити подальший належний ріст і розвиток.

Введення злаків із глютеном у дуже ранньому віці пов’язують із підвищеним ризиком тяжчих клінічних форм захворювання. Тому схема прикорму передбачає їхнє введення після шостого місяця, а для дітей, схильних до алергії, — ще пізніше.

Травні розлади в перший рік життя

У перший рік ріст і розвиток відбуваються найшвидше порівняно з іншими періодами раннього дитинства. Здорове немовля за перші шість місяців зазвичай подвоює масу тіла при народженні, а до завершення першого року може її потроїти.

Травні розлади часто непокоять батьків і стають причиною звернення до педіатра. Серед найпоширеніших проблем — повернення невеликої кількості їжі, тобто зригування, а також блювання й закреп.

Зригування і блювання — не те саме

Зригування, або регургітація, — це повернення невеликої кількості проковтнутої їжі під час годування чи відразу після нього. Воно часто трапляється в немовлят і зазвичай поступово минає протягом першого року.

Блювання — вираженіше випорожнення шлунка, яке зазвичай відбувається через певний час після годування. Однією з поширених причин повернення вмісту шлунка є гастроезофагеальний рефлюкс.

Гастроезофагеальний рефлюкс у немовлят

Гастроезофагеальний рефлюкс — це повернення вмісту шлунка до стравоходу. Він виникає приблизно у 20–40% немовлят і може починатися між другим і шостим тижнями життя. Причини бувають різні, проте важливу роль відіграє незрілість механізму, який зазвичай перешкоджає зворотному руху шлункового вмісту.

Якщо дитина добре росте й належно набирає вагу, таке явище часто вважають тимчасовим. Проте якщо повернення їжі призводить до зупинки набору ваги чи інших проблем зі здоров’ям, стан може набувати ознак рефлюксної хвороби.

Можливі ускладнення рефлюксної хвороби

Часте повернення кислого шлункового вмісту може спричинити запалення слизової оболонки стравоходу. У тяжчих випадках можливі анемія та блювання з домішками крові.

Якщо вміст шлунка досягає дихальних шляхів і потрапляє до трахеї, можуть виникнути додаткові ускладнення. Серед них — запалення голосових зв’язок, аспіраційна пневмонія та повторні бронхіти.

Підходи до лікування рефлюксу

У лікуванні рефлюксних розладів розрізняють зміни харчування, положення тіла, застосування ліків і, дуже рідко, хірургічне втручання. Європейське товариство дитячої гастроентерології ESPGHAN розглядало ці підходи у своїх фахових рекомендаціях.

Харчові заходи. Для дітей на штучному вигодовуванні можуть використовуватися спеціальні антирефлюксні продукти, відомі як AR-суміші, призначені зменшувати повернення молока до стравоходу. Описується також загущення звичайної суміші додаванням 2–5% рисового слизового відвару. Для дітей на виключно грудному вигодовуванні такий спосіб зміни суміші не застосовується.

Положення тіла. Серед описаних методів — підняття узголів’я приблизно на 30%, тримання дитини вертикально з головою на материнському плечі щонайменше пів години після годування та укладання на правий бік із піднятим узголів’ям.

Ліки. Застосовуються рідко, зазвичай після фахової оцінки та обстеження в лікарні, які проводить дитячий гастроентеролог.

Хірургічне лікування. У дітей до нього вдаються вкрай рідко.

Інші можливі причини блювання

Блювання в дитячому віці не завжди пов’язане з гастроезофагеальним рефлюксом. Серед можливих причин — підвищена чутливість до білків коров’ячого молока, вроджені аномалії травної системи, метаболічні захворювання, інфекції та окремі захворювання центральної нервової системи. Через широкий перелік можливих причин, якщо дитина блює, потрібно порадитися з педіатром.

Невелика збірка рецептів для малюка

Приготування пюре, каш та інших простих страв дає змогу поєднувати продукти різного походження й поживного складу.

У рецептах використовуються фрукти, овочі, злаки, молоко, м’ясо, риба та яйця, а кількості й способи приготування відповідають окремим етапам прикорму.

Фруктова каша з рисовими або кукурудзяними пластівцями

Інгредієнти:

  • 100 мл води
  • 5 г цукру, приблизно одна чайна ложка
  • 15–20 г рисових або кукурудзяних пластівців
  • 50–80 г свіжих фруктів, наприклад яблука, банана, абрикоса чи персика

Приготування

Закип’ятіть воду з цукром і залийте пластівці теплою рідиною. Розмішайте до однорідності, щоб не залишилося грудочок.

У ще теплу кашу додайте вимиті й очищені фрукти, попередньо натерті, протерті або дрібно нарізані.

Ця страва передбачена після повних чотирьох місяців як заміна одного молочного годування.

Після шостого місяця рисові чи кукурудзяні пластівці можна замінити печивом.

Каша з манної або кукурудзяної крупи на молоці

Інгредієнти:

  • 200 мл молока
  • 15 г пшеничної манної або дрібної кукурудзяної крупи, приблизно три чайні ложки
  • 15 г цукру

Приготування

Доведіть молоко з цукром до кипіння, потім поступово всипайте крупу, безперервно помішуючи.

Варіть приблизно 10–15 хвилин, доки каша не набуде потрібної густоти.

Якщо під час варіння випарується забагато рідини, можна додати відповідну кількість води.

Страва передбачена для періоду після повних шести місяців.

Молочна каша з пластівців

Інгредієнти:

  • 220 мл молока
  • 10 г цукру
  • 30 г кукурудзяних або рисових пластівців, приблизно сім-вісім столових ложок

Приготування

Кип’ятіть молоко з цукром приблизно три хвилини, а потім залийте ним пластівці.

Перемішуйте, доки всі грудочки не розійдуться й каша не стане однорідною.

Страва передбачена після повних чотирьох місяців.

Використовується молоко, яке дитина зазвичай отримує: зціджене грудне молоко, початкова суміш до четвертого місяця або наступна суміш після цього віку.

Після шостого місяця рисові чи кукурудзяні пластівці можна замінити приблизно 20 г меленого або подрібненого печива.

Овочеве пюре

Інгредієнти:

  • 50–80 г овочів, наприклад моркви, мангольду, шпинату, кольрабі або цвітної капусти
  • 150 мл води
  • 5 г вершкового масла
  • 100 мл молока, яке дитина зазвичай п’є

Приготування

Очистьте овочі, ретельно вимийте й варіть у воді до повної м’якості.

Потім протріть або збийте блендером до однорідності.

Додайте зовсім трохи солі й одну чайну ложку вершкового масла. Потрібної густоти досягніть за допомогою овочевого відвару або молока.

До пюре можна також додати зварену дрібну кукурудзяну чи пшеничну манну крупу та рисові пластівці.

Овочево-злакове пюре з молоком передбачене після повних шести місяців.

Овочеве пюре з м’ясом, рибою або яйцем

Інгредієнти:

  • 80–100 г овочів: морква, мангольд, шпинат, помідор, кольрабі, цибуля-порей, брюссельська капуста, капуста, кабачок, квасоля або горошок
  • 200–250 мл води
  • 5 г вершкового масла, приблизно одна чайна ложка
  • 10 г пшеничної манної чи дрібної кукурудзяної крупи або дрібних макаронних виробів
  • 20–30 г м’яса або риби: курятина, індичатина, ягнятина, телятина, печінка або риба з білим м’ясом

Квасоля та горошок передбачені в протертому вигляді з десятого місяця життя.

Приготування

Варіть очищені й вимиті овочі разом із м’ясом у злегка підсоленій воді, доки всі складники повністю не розм’якнуть.

Овочі протріть або збийте блендером, а м’ясо подрібніть окремо.

До відвару додайте крупу або дуже дрібні макаронні вироби. Коли вони зваряться, покладіть подрібнені овочі й ще раз ненадовго доведіть суміш до кипіння.

Наприкінці додайте дрібно подрібнене м’ясо, рибу або яйце.

Замість манної крупи та макаронів можна використати картоплю, кукурудзяну крупу або рис.

Крім печінки, м’ясо може замінити зварений круто яєчний жовток, розім’ятий виделкою.

Фруктове пюре зі злаковими пластівцями

Інгредієнти:

  • 50 мл кип’яченої води
  • 20 г рисових пластівців, приблизно чотири столові ложки
  • 100–120 г вимитих і очищених фруктів
  • За бажанням — 100 мл молока, яке дитина зазвичай п’є

Приготування

Залийте рисові пластівці кип’яченою водою й розімніть суміш виделкою.

Трохи охолодіть, а потім додайте підготовлені та подрібнені фрукти.

Перемішайте або збийте блендером до потрібної консистенції.

Можна також додати молоко, яке вже входить до раціону малюка.

Після сьомого місяця рисові чи кукурудзяні пластівці можна замінити двома-трьома печивинами petit beurre, пам’ятаючи, що це печиво містить молоко.

Після дев’ятого місяця молоко в пюре можна замінити йогуртом або сиром.

Овочі зі злаками та оливковою олією

Інгредієнти:

  • Овочі на вибір
  • Рис або кукурудзяна крупа
  • Вода
  • Одна чайна ложка оливкової олії

Приготування

Очистьте й вимийте овочі, покладіть у каструлю та залийте окропом так, щоб вода їх покривала.

Коли овочі будуть наполовину готові, додайте промитий рис або кукурудзяну крупу й одну чайну ложку оливкової олії.

Варіть далі приблизно десять хвилин.

Коли всі складники повністю розм’якнуть, злийте воду та подрібніть їх блендером або протріть. За потреби додавайте овочевий відвар, доки не отримаєте потрібну густоту.

Після сьомого місяця страву можна доповнити двома-трьома столовими ложками вареного й подрібненого м’яса.

Із цього самого віку овочі можна готувати не у звичайній воді, а в процідженому м’ясному бульйоні.

Яке молоко використовувати для каш і пюре?

Для молочних страв і каш використовують молоко, яке дитина вже отримує.

Це може бути зціджене грудне молоко, початкова суміш, передбачена до повних чотирьох місяців, або наступна суміш для старшого віку.

Так звичне для малюка молоко залишається частиною його страв і під час поступового розширення раціону.

Повернутися до Центру для батьків